Чжунцюцзе - китайське свято середини осені

ЧЖУНЦЮЦЗЕ – КИТАЙСЬКЕ СВЯТО СЕРЕДИНИ ОСЕНІ

3 листопада у рамках культурно-освітнього проекту кафедри російської та зарубіжної літератури «ART-ПОРТАЛ» студенти 31 ак групи провели літературний вечір, присвячений Чжунцюцзе – Фестивалю середини осені, святу, другому по значущості після китайського Нового Року. Ведучою і організатором презентації та музичного супроводу була Валерія Паденюк, фотографії зробила Поліна Леонова. Був і солодкий стіл з головним символом свята – місячними пряниками (Чжунцюцзе також називають Святом місячних пряників, або Святом місяця).

Інна Ніженець розпочала вечір з красивої та сумної легенди, що лягла в основу свята, і розповіла одну з її версій. В глибокій давнині на небі одразу з’явилися десять сонць, які спалили весь eрожай і люди були змушені жити в злиднях. Герой на ім’я Хоу І збив з неба дев’ять зайвих. За це небесна імператриця Ванму подарувала йому еліксир безсмертя. Хоу І велів своїй коханій дружині Чан Е, яка славилася красою і доброю вдачею, заховати еліксир, поки він не повернеться з полювання, щоб потім вони могли разом випити його. Проте їхню розмову підслухав Пен Мен, людина лихої вдачі, і коли Хоу І відправився на полювання, негідник прийшов з мечем у руках і зажадав, щоб Чан Е віддала йому чарівний напій. Злякавшись, Чан Е випила еліксир. Несподівано її тіло відокремилося від землі, вилетіло через вікно і полетіло у бік місяця. Жінка стала божеством, але не змогла долетіти до неба, бо дуже сильно кохала свого чоловіка. Вона залишилась на Місяці. Коли Хоу І повернувся додому і йому розповіли, що сталося, він зі сльозами на очах подивився на нічне небо і покликав свою улюблену дружину. У цю мить місяць засяяв яскравіше і на ньому Хоу І побачив тінь своєї дружини, що сумно дивилася на нього. Хоу І влаштував поминальний обряд на честь Чан Е. Він велів поставити в саду столик для пахощів, на який поклав тістечка та свіжі фрукти,котрі любила його дружина. Це був п’ятнадцятий день восьмого місяця за китайським місячним календарем. Звістка про те, що Чан Е перетворилася на божество і оселилася на Місяці, швидко поширилася. У дні повного місяця багато людей стали молитися добрій Чан Е, щоб вона про них подбала. Відтоді у цей день Свято місяця щороку відзначають у всій Піднебесній. Ясний, повний місяць символізує завершеність, тому Свято середини осені стало днем, коли всі родичі збираються разом, щоб посмакувати місячними пряниками з жасміновим чаєм та помилуватися місяцем, підсумувала Інна.

Розповідь продовжила Ольга Синиця, яка розказала, що Свято місяця з’явилося 3000 років тому, ще за часів династії Чжоу (1046 - 256 рр. до н.е.). В цей день правителі приносили жертви Місяцю заради майбутнього врожаю. Прості люди почали відзначати Чжунцюцзе за часів династії Суй (581 - 618 рр.). а в епоху Тан (618 - 907 рр.) свято стало офіційним. Протягом майже всієї китайської історії воно залишалося улюбленою темою для письменників, надаючи можливість описати ідилічний осінній пейзаж та висловити поетичне почуття туги. Свято місяця надихало багатьох поетів давнини, особливо в епоху Тан. Студенти, китайською мовою та у перекладі, читали вірші найвидатніших танських поетів, тематично споріднені зі Святом місяця. Пролунали такі поезії: «Осіннє повітря» Лі Бо та «Крупні перлини роси на листя впали» Ду Фу (Вероніка Лисюк), «Рання осінь» Ду Фу (Ольга Синиця), «Початок осені» Мен Хаожаня (Юлія Цой), «Осінній день» та «Осінню вночі так листя шумить» Бо Цзюй-і (Анастасія Сіліна), «Дивлюсь на місяць – нудьгую за тобою» Чжан Цзюліня (Марина Мусаева), «Один живу я гостем на чужині» Ван Вея (Євгеній Куриленко), «У самої моєї постілі лягла від місяця доріжка» (Дар’я Могила). А Ольга Науменко та Ірина Войтусік виразно, китайською, прочитали вірші Су Ші, одного з найкращих поетів епохи Сун, – «На мелодію дзюркотливої річки» та «Світло місяця в тихий час». Заключним акордом стала пісня про сімейний затишок «Neighbourhood Sweater Weather» у блискучому виконанні Євгенія Мороза.

Так за короткий час студентам вдалося розказати про одне з найчарівніших китайських свят і поринути в його атмосферу. Присутні на вечорі зрозуміли, чому складання віршів про місяць стало популярним серед вчених, чиновників та імператорів різних династій і навіть було філософською дисципліною, чому саме місяць є джерелом постійної естетичної насолоди та найулюбленішим образом китайської поезії від давнини до сучасності.