День пам’яті Героїв Крут

ПЕРШІ «КІБОРГИ», або

ПАМ’ЯТЬ ПРО ПОДВИГ,  ВТРАЧЕНА ТА ВОСКРЕСЛА

Коли ми пам'ятаємо - ми перемагаємо

29 січня виповнилося 98 років від кривавого бою, який відбувся на залізничній станції Крути і виявив підступну природу одних та високий героїзм і жертовність інших. Останніх в Україні шанобливо називають Героями Крут, а нещодавно прозвучало ще й інше їх визначення – «перші «кіборги» в нашій історії» (В. В’ятрович). Найбільш вражає той факт, що значну частину героїв складали студенти, гімназисти та юнкери, що добровільно відправилися на захист Києва від більшовиської армії Муравйова, та, як виявилося, дали шанс на існування всій Українській державі.

 

Ось як про ці події розповідає Український інститут національної пам’яті[1]: «25–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Оборона цього міста є однією з героїчних і маловідомих сторінок в історії визвольної боротьби українського народу. Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів)). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Значна частина студентів та гімназистів не мала достатньої військової підготовки, були погано озброєні та екіпіровані. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще зо 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва з Ніжина. Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало від 420 до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв…

Близько шести годин тривав бій з переважаючими російськими військами, загальною чисельністю близько 4800 осіб. Після бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до ешелонів. 27 студентів та гімназистів – одна чота – під час відступу потрапили у полон. І наступного дня вони були розстріляні або замордовані. Розстріл студентів під Крутами був одним із перших випадків розправи над полоненими у роки російсько-української війни… Тіла загиблих студентів і гімназистів з-під Крут були перевезені до Києва, де 19 березня 1918 року урочисто поховані на Аскольдовій могилі. Участь у траурному мітингу на Аскольдовій могилі взяли державні й політичні діячі УНР, представники інтелігенції».

Через два дні 27-річний Павло Тичина відгукнеться на подвиг крутівців поетичним віршем «Пам’яті тридцяти»:

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів-українців,

Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? –

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка... 

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! –

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. –

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх.

Мужність і жертовність крутівців дозволили затримати більшовиський наступ на чотири дні. За цей час урядом УНР будо укладено Брест-Литовський мир, що означало фактичне визнання української державної Незалежності.

За часів радянської окупації України інформація про цю подію була під забороною. Тому широкий загал українців старшого віку досі ще мало знає про неї. На жаль, не набагато більше уявлень про Героїв Крут у сучасних  студентів, хоча вони отримали свої перші знання про світ й Україну вже за часів Незалежності. Адже наша вітчизняна освіта лише останнім часом поволі розпочала рух до наповнення освітнього процесу дійсно національним змістом. Тому популяризація знань про цю історичну подію має неабияке державне значення.

З кожним роком Незалежності правда про подвиг юних крутівців все більше спливає в суспільній свідомості. Остання війна Росії проти України (як бачимо, далеко не перша в історії взаємин двох народів) увиразнила очевидність правила: незасвоєні уроки історії повторюються. Тож пам’ятати про своїх героїв – священний обов’язок нації як перед ними, так і перед майбутніми поколіннями.

Цього року студенти та викладачі факультету іноземної філології НПУ ім. Драгоманова разом із Україною долучилися до вшанування пам’яті Героїв Крут. Для студентів, що прийшли на черговий екзамен, 29 січня розпочалося з урочистої акції «Свіча пам’яті». Протягом дня з різних аудиторій лунали полум’яні промови викладачів та студентів про подвиг юних захистиків, звучали слова захоплення та подяки, а в куточку студради, що перетворився цього дня на меморіал Героїв Крут, горіла свіча та звучали волелюбні українські пісні. Одна з них – «Ніколи не плач» – написана випускником НПУ, а зараз фронтменом гурту «Тінь сонця» Сергієм Василюком, присвячена подвигу Героїв Крут.

Так поволі розгоралася наша пам’ять…