ЛЕКЦІЯ В.П.КАЗАРІНА «АХМАТОВА. ДАНТЕ. КРИМ»

В рамках культурно-освітнього проекту кафедри російської та зарубіжної літератури «ART-ПОРТАЛ» на факультеті іноземної філології відбулася чергова зустріч з відомим ученим. 6 квітня доктор філологічних наук, професор, ректор Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Володимир Павлович Казарін прочитав лекцію на тему «Ахматова. Данте. Крым. Опыт реального комментария и глубинной поэтики». Одразу можна сказати, що це був справжній майстер-клас із виявлення глибинної поетичної семантики. У процесі аналізу однієї-єдиної поезії Анни Ахматової «Вновь подарен мне дремотой…» професор Казарін наочно показав безмежність смислової перспективи кожного справжнього вірша. Структура поетичного змісту постала перед слухачами як та сама точка, яка розгортається у нескінченний всесвіт. Відкриття чекали на кожному з рівнів цього коментаря: на першому і найпростішому фактичному рівні виявилися цікаві деталі тих реалій, які згадує поет Лектор розповів нам і про ті сходи, на яких прощалися героїня з героєм, і про червоні кущі сумаха, які у вірші стали атрибутом «смаглявої» осені і збором яких заробляли на життя жителі старовинного Бахчисарая, і про той маршрут, яким далі рушив адресат цього вірша Н. В. Недоброво і який перетворився у рядках Ахматової на «царство тени».

А далі, на рівні поетикальному, перед нами розгорнулася гостросюжетна історія про внутрішній спротив Ахматової у цьому бахчисарайському вірші тому всепоглинаючому впливу Пушкіна, котрого не уникнув ніхто з поетів, що зверталися до топосу Бахчисараю. Ознаки цього руху Аїматової проти течії пушкінського впливу виявилися у лексичних маркерах вірша, у його стильових деталях, і через ці спостереження професора Казаріна наші студенти наявно зрозуміли, чому в поетичному тексті не просто кожне слово, а навіть кожна кома або крапка мають змістоутворююче значення. І нарешті, на рівні глибинної поетики невеличка поезія Ахматової раптом протягнулася у безмежний дантовський контекст. Долучаючи до аналізу цікаві документальні свідоцтва, лектор показав нам, як у свідомості Ахматової Крим асоціювався з Італією, долина Бахчисараю – з котловиною дантовського Пекла, а ліричний сюжет аналізованої поезії та образи її героїв – з долями нещасних коханців, мешканців другого кола Пекла. Жвава, артистична манера лектора сприяла тому, що навіть складна інформація сприймалася на єдиному подиху, а півтори години пролетіли, як одна мить.