ПЕРЕГЛЯД КІНОФІЛЬМУ Г.КОЗИНЦЕВА «ГАМЛЕТ»
23 квітня весь світ відзначав 400 років зі дня смерті Вільяма Шекспіра. В рамках культурно-освітнього проекту кафедри російської та зарубіжної літератури «ART-ПОРТАЛ» студенти І курсу факультету іноземної філології побували в кінотеатрі «Ліра», де познайомились з кіноверсією трагедії В.Шекспіра «Гамлет». Перегляд фільму, який було знято в 1964 р. режисером Григорія Козинцевим, був організований кураторами Т.А. Пахарєвою та А.А. Астаховою, а цікавість до перегляду виявили студенти 11 ау, 101 та 102 ан, нісп, фіт, 11 ра груп. «Гамлет» Г.Козинцева визнано найкращою екранізацією однойменної трагедії Шекспіра. Пейзажі, інтер’єри, мізансцени, зміна планів зображення давали можливість акцентувати увагу на особливо важливих сценах твору, підсилювали зміст монологів і діалогів, а це допомагало глибше розкрити суть твору. Наприклад, Гамлет, на відміну від Клавдія і його придворних, яких глядач бачить лише в замкненому просторі темних покоїв палацу, з’являється частіше на фоні скель і хвиль розбурханого моря. Саме на їх фоні він і читає свій знаменитий монолог «Бути чи не бути…», котрий, як і всі інші, звучали за кадром. А Офелія під час розмови з Гамлетом стояла в потоці світла з вікна, і, наближаючись до дівчини, герой теж опинявся в ньому.
Обговорюючи після перегляду фільм, студенти говорили, що були приємно здивовані: цей фільм знято більше 50 років тому, але він не виглядає кінематографічною архаїкою. Особливо їх вразили образи Гамлета і Офелії, блискуче втілені І.Смоктуновським та А.Вертинською. Багато хто зізнавався, що фільм допоміг глибше зрозуміти зміст трагедії і образ Гамлета і, якби подивились його раніше, легше було б готуватись до семінару по цій трагедії. А одній з студенток, Оксані Неживій, фільм допоміг прийти до цікавого висновку про одну з причин божевілля Офелії. В сцені, де Офелія танцює, її рухи нагадують рухи механічної ляльки. Офелія в усьому підкорялась батькові і брату, а втративши своїх ляльководів, вона не знала, що робити. Студентам було цікаво слідкувати за тим, як втілюється в кіноверсії твір Шекспіра і які акценти робить режисер. Всі відзначили і музику Д. Шостаковича, яка передавала трагізм подій. А студент Михайло Зеленчук зазначив, що подібні фільми треба дивитись саме у кінозалі, де тиша, темрява та великий екран створюють кращу атмосферу для сприйняття, і тоді екранізація справляє більше враження на глядача ніж перегляд по телевізору чи інтернету.