Знаменна зустріч, або Історія «Всесвіту»

 

 

Переклад – своєрідна форма культурної дипломатії.

Дмитро Дроздовський

Деякі зустрічі бувають знаменними. Саме такою, на нашу думку, стала зустріч студентів Інституту іноземної філології з Дмитром Дроздовським, організована професором кафедри методики викладання російської мови та світової літератури Л. В. Давидюк. Поштовхом для такої акції стала присутність Людмили Володимирівни на презентації бельгійського числа знаного в Україні журналу «Всесвіт», головним редактором якого є пан Дроздовський.

 

Готуючись до зустрічі, організатори вирішили дізнатися більше про свого гостя. Виявилося, що список почесних звань, посад та здобутків Дмитра Ігоровича є досить значним. Літературний критик, літературознавець, письменник, перекладач. Кандидат філологічних наук. Науковий співробітник Інституту літератури ім. Тараса Шевченка. Член Міжнародної асоціації іспаністів. Член Асоціації компаративістів України при Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. Член Національної спілки письменників України. Член Національної спілки журналістів України. Головний редактор журналу «Всесвіт». Спеціаліст у царині порівняльного літературознавства та шекспірознавчих студій. Активний учасник багатьох наукових конференцій та зустрічей, зокрема ХХ Міжнародного конгресу з компаративістики в Парижі (2013), ХІХ Міжнародного конгресу з компаративістики в Сеулі (2010), ІХ Міжнародного шекспірознавчого конгресу в Празі (2011), конференцій у Греції, Перу, США, Великій Британії, Чехії, Іспанії, Польщі, Султанаті Оман, Азербайджані та ін.

При всьому тому пан Дроздовський– ще зовсім молода людина!!! Він народився в Одесі в 1987 р.  Навчався в Києво-Могилянській академії. 2013 р. захистив кандидатську дисертацію з компаративістики на тему «Рецепція В.Шекспіра в українській еміграційній літературі 1940-1960-х рр.».

Свою лекцію пан Дроздовський присвятив історії журналу «Всесвіт», який цього року відзначив свій 90-річний ювілей. Драгоманівцям було цікаво дізнатися, що ідея заснування журналу зародилася 1917 р. – в буремні часи української революції. Протягом багатьох років від дня заснування (у січні 1925 р.) часопис виконував і продовжує виконувати важливу культурну місію. На його сторінках було надруковано значну кількість блискучих перекладів творів світової літератури. Він став майданчиком, на якому сформувалася школа українського перекладу й перекладознавства. З часів Незалежності при журналі присуджується престижна премія “ArsTranslationis” (“Мистецтво перекладу”) імені Миколи Лукаша. Сьогодні «Всесвіт» (на жаль) є єдиним українським журналом, спеціально присвяченим іноземній літературі, мистецтву, культурі й суспільно-політичним проблемам інших країн.

Кілька фактів у розповіді виступаючого особливо вразила слухачів. По-перше, статистика. Виявилося, що найбільша кількість передплатників журналу в 1991 – 2013 рр. була в Донецьку і в Криму, що повністю спростовує сучасні штампи російської пропаганди щодо сходу і півдня України. По-друге, історія про англійську перекладачку української літератури Віру Річі (1936 – 2009).  Двадцять років перекладачка шукала адекватний відповідник шевченковому вислову «кров’ю волю окропіте», поки не знайшла. Своїм нащадкам вона також залишила свій заповіт – поховати її біля Тарасової могили. Місце спочинку перекладачки сьогодні можна побачити в Каневі на Козацькому цвинтарі, поблизу Кобзаря.

Особливо Дмитро Дроздовський наголосив на націєтворчій функції українського перекладу. Варто зазначити, що такі зустрічі також певною мірою націєтворчі. Адже дозволяють відчути потужний інтелектуальний потенціал української нації, відкрити для себе приховані світи української культури.

Примітка. Перші два фото подано за джерелом: http://bukvoid.com.ua/events/pesentation/2015/11/17/180509.html. Третя світлина зроблена під час лекції Д.Дроздовського в Інституті іноземної філології НПУ.