Звіт з конференції "Аналіз та інтерпретація художнього тексту"

15-16 вересня на факультеті іноземної філології відбулася IV Міжнародна наукова конференція «Аналіз та інтерпретація художнього тексту: проблеми, стратегії, досліди», яка цього разу пройшла в онлайн-форматі.

Проблемою, запропонованою до обговорення, була катастрофа як об’єкт літературної рефлексії. Плануючи конференцію рік тому, організатори не могли здогадатися, як жахливо зросте актуальність її теми на момент проведення наукової події. Отже, практично кожен з учасників піддав рефлексії сам факт спроби наукового осмислення катастрофи в момент її переживання, що зумовило особливу, драматичну атмосферу цієї зустрічі науковців.

Активну участь в роботі конференції взяли дослідники з України, Канади, Фінляндії, Білорусі, Словаччини, Німеччини.

Коло дискутованих питань було надзвичайно широким, але як стрижневі теми обговорень можна визначити такі:

- історична динаміка смислового наповнення поняття катастрофи, еволюція семантики слова «катастрофа» в європейській культурі та віддзеркалення такої динаміки в сфері сюжету і жанру; катастрофізм як іманентна властивість свідомості людини та історично конкретні прояви катастрофізму мислення та світосприйняття, зафіксовані в літературі окремих епох і країн. Глибокі й точні розвідки цієї проблематики, які викликали активну реакцію та жваве обговорення, було запропоновано в доповідях професора університету Гельсінкі Кая Мікконена та професорів Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Олени Анненкової й Олександра Юдіна;

- образний тезаурус, константні топоси катастрофи в світовій літературі. Вказаному аспекту проблематики катастрофи було присвячено чималу кількість доповідей, створених в логіці міжвидової компаративістики та інтертекстуальних студій – зокрема, це доповіді професора університету імені Альфреда Нобеля (Дніпро) Анни Степанової, професора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Тетяни Шеховцової, професорів НПУ імені М. П. Драгоманова Олени Юферевої та Оксани Корнієнко, доцента кафедри світової літератури та теорії літератури НПУ імені М. П. Драгоманова Дарії Кондакової та багатьох інших учасників конференції;

- поетика катастрофізму, авангард як художня мова катастрофи; під кутом зору авангардної художньої стратегії та поетики проблему катастрофізму в літературі було порушено в доповідях професора університету Оттави Дагласа Клейтона, професора Таврійського національного університету Еліни Свенцицької, доктора філософії, співробітника Інституту славістики при університеті Кельна Віктора Кравця; яскраво поетику катастрофізму на матеріалі прози О. Ульяненка було проаналізовано в доповіді професора Університету Коменського у Братиславі Фелікса Штейнбука;

- майже кожен доповідач, незалежно від методологічної спрямованості своєї роботи, звертався й до ціннісних аспектів проблематики катастрофи в літературі, але домінантним аксіологічний вектор постав у доповідях доктора філологічних наук Елеонори Шестакової (Донецьк), професора НПУ імені М. П. Драгоманова Тетяни Бикової, доцента кафедри світової літератури та теорії літератури НПУ імені М. П. Драгоманова Олени Костюк;.

- до осмислення катастрофічних подій в соціально-історичному просторі та їх специфічних наслідків в літературі звернувся у своїй доповіді професор університету Гельсінкі Томі Хуттунен.

Нарешті, проєкції текстів світової літератури на катастрофу війни в Україні, що відбувається зараз, можна назвати імпліцитним підґрунтям майже кожної доповіді, тим актуальним тлом, яке невідворотно висвітлювало кожну тему особливим світлом; але у доповіді незалежної дослідниці з Мінську, кандидата філологічних наук Тетяни Алєшки було здійснено потужну спробу систематизації та осмислення сучасної поезії, присвяченої цій катастрофі, і реакція слухачів на цю доповідь стала емоційним пуантом конференції.

В цілому можна констатувати, що конференція відзначилася гранично високим рівнем інтелектуальної та емоційної напруги. Розпочавшись із жвавої дискусії про еволюцію трагедії в культурному просторі ХХ століття і сучасності, вона стала не тільки переконливою науковою подією, а й особливим досвідом спільного трагедійно-катарсичного переживання та єднання, спробою долання травми через її наукове осмислення й обговорення.